Коли арбітражний розгляд розпочинається, позивач нерідко звертається по заходи забезпечення позову, щоб забезпечити збереження у відповідача достатніх активів або запобігти вчиненню ним певних дій, аби майбутнє арбітражне рішення могло бути реально виконане, а його примусове виконання було ефективним. У цій статті викладено ключові практичні аспекти, які варто знати про заходи забезпечення позову на підтримку арбітражу в Україні.
МОЖЛИВІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ НА ПІДТРИМКУ АРБІТРАЖУ
Починаючи з 2017 року, Цивільний процесуальний кодекс України дозволяє сторонам арбітражного провадження звертатися до державних судів України із заявами про забезпечення позову. Такі заходи можуть бути застосовані у випадку, якщо їх невжиття може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання арбітражного рішення.
Водночас в Україні позивач може просити про застосування таких заходів лише після формального початку арбітражного провадження. Разом із заявою про забезпечення позову позивач повинен також подати:
– копію позовної заяви або іншого документа, яким ініціюється арбітражне провадження відповідно до застосовних арбітражних правил або права місця арбітражу;
– документ, що підтверджує подання такої позовної заяви чи аналогічного документа відповідно до застосовних арбітражних правил або права місця арбітражу;
– копію відповідної арбітражної угоди або угоди про передачу спору на розгляд арбітражу.
Як випливає з наведених вимог, особливе значення надається саме арбітражним правилам або праву місця арбітражу. Тому на практиці українські суди, як правило, очікують від заявника надання відповідних витягів з арбітражних правил або застосовного законодавства для підтвердження належного подання позову.
Якщо спір передано на розгляд міжнародного комерційного арбітражу за межами України, заява про забезпечення позову подається до апеляційного суду за місцезнаходженням відповідача або його майна — на вибір заявника.
ЗУСТРІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ ЗАХИСТУ ІНТЕРЕСІВ ВІДПОВІДАЧА
Якщо із заявою про забезпечення позову звертаються до українського суду, суд може зобов’язати позивача надати зустрічне забезпечення для покриття можливих збитків відповідача, спричинених такими заходами.
Суд зобов’язаний застосувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо позивач:
(i) не має зареєстрованого місця проживання чи перебування в Україні; та
(ii) не має достатнього майна на території України.
Як загальне правило, це означає, що позивач повинен внести грошові кошти на депозитний рахунок суду в розмірі, визначеному судом.
Водночас важливо, що у разі якщо склад арбітражу ухвалить рішення про повну або часткову відмову в позові, відповідач може вимагати від позивача відшкодування збитків, завданих заходами забезпечення позову, у повному обсязі, навіть якщо такі збитки перевищують суму зустрічного забезпечення, внесену на депозит суду.
ЯКІ САМЕ ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ МОЖЕ ПРОСИТИ ПОЗИВАЧ?
Українське процесуальне законодавство встановлює перелік заходів забезпечення позову, які може застосувати суд. Серед них на практиці найбільш поширеними є такі:
– накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що належать відповідачу або підлягають передачі чи сплаті відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб;
– заборона відповідачу вчиняти певні дії;
– заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, здійснювати платежі, передавати майно відповідачеві або виконувати інші зобов’язання на його користь;
– зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на таке майно і про зняття з нього арешту; – зупинення митного оформлення товарів або предметів;
– арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги
Водночас українські суди обмежені у можливості застосування окремих видів заходів забезпечення позову. Зокрема, суд не вправі застосовувати заходи, які:
– втручаються у проведення процедур публічних закупівель державних замовників або спотворюють їх;
– передбачають накладення арешту на майно боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство такого боржника, крім випадків, прямо передбачених Кодексом України з процедур банкрутства;
– застосовуються щодо предметів, які швидко псуються;
– за своїм змістом фактично є тотожними задоволенню позовних вимог по суті.
Крім того, на період дії воєнного стану українське законодавство тимчасово забороняє вживати заходи забезпечення позову, якщо відповідачем є компанія, яка:
(i) належить до об’єктів критичної інфраструктури;
(ii) щодо якої акції або частки були примусово відчужені в умовах воєнного стану; та
(iii) більш як на 50% прямо або опосередковано перебуває у державній власності.
ЯК УКРАЇНСЬКІ СУДИ ЗАСТОСОВУЮТЬ КРИТЕРІЙ СПІВМІРНОСТІ
Верховний Суд роз’яснив, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд повинен оцінити співмірність таких заходів. Ідеться про необхідність зіставлення негативних наслідків, які можуть настати внаслідок застосування заходів забезпечення позову, із можливими негативними наслідками, які можуть виникнути у разі їх невжиття. З цією метою суд повинен враховувати:
– право або законний інтерес, які позивач прагне захистити;
– вартість майна, на яке позивач просить накласти арешт;
– можливі майнові або юридичні наслідки для відповідача у разі заборони йому вчиняти певні дії.
У певних випадках для позивача може бути недостатньо посилатися лише на гіпотетичний ризик того, що відповідач ухилятиметься від виконання арбітражного рішення.
Так, у справі Agrostudio Group Limited v Eco Energy Ukraine Верховний Суд залишив у силі рішення суду першої інстанції, який, серед іншого, врахував такі обставини при оцінці заяви про забезпечення позову на підтримку арбітражу:
(i) статутний капітал відповідача був істотно меншим за суму заявленої до стягнення договірної неустойки;
(ii) характер господарської діяльності відповідача, зокрема поточний продаж кукурудзи та невизначеність щодо майбутніх обсягів урожаю і наявності кукурудзи на момент виконання рішення;
(iii) наявність ознак того, що відповідач відчужує або вживає підготовчих заходів для відчуження кукурудзи, яка за договором мала бути поставлена позивачу.
Отже, у більшості випадків від позивача очікується, що він обґрунтує свою заяву конкретними обставинами, які можуть розумно свідчити про ризик утруднення або унеможливлення виконання майбутнього арбітражного рішення.
ЧИ МОЖЛИВО ВИКОНАТИ ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ЗАСТОСОВАНІ СКЛАДОМ АРБІТРАЖУ?
В арбітражі позивачі часто звертаються за заходами забезпечення безпосередньо до складу арбітражу — наприклад, у формі часткового арбітражного рішення або процесуального акта про тимчасові заходи. Якщо відповідач відмовляється виконувати такі заходи добровільно, позивач намагається домогтися їх виконання через державні суди. Якщо відповідний захід оформлений як часткове арбітражне рішення, його визнання та виконання, як правило, можуть здійснюватися у межах загальної процедури визнання та надання дозволу на виконання арбітражних рішень. Водночас щодо процесуального акта про тимчасові заходи можуть виникати практичні складнощі, оскільки заявник повинен довести, що такий акт є саме арбітражним рішенням у розумінні, достатньому для його визнання та виконання.
Отже, якщо заходи забезпечення оформлені як арбітражне рішення, включаючи окремі проміжні або часткові арбітражні рішення, їх визнання та виконання можуть запитуватися за загальним режимом, застосовним до арбітражних рішень. Проте можливість виконання арбітражних рішень, якими надано тимчасовий захист, залишається неоднозначною і значною мірою залежить від конкретних обставин справи, що підтверджується українською судовою практикою.
Так, наприклад, у справі VEB.RF v Ukraine українські суди відмовили у визнанні та виконанні рішення надзвичайного арбітра SCC з підстав публічного порядку, оскільки таке рішення суперечило вже існуючому судовому рішенню.
Відповідно, якщо активи знаходяться в Україні, більш передбачуваним шляхом є звернення безпосередньо до українських судів із заявою про вжиття заходів забезпечення позову на підтримку арбітражу.
